«Свою Україну любіть.
Любіть її… во время люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Ці пророчі слова Великого Кобзаря стали духовним орієнтиром урочистого загальноколежівського заходу «Шлях до Тараса», що об’єднав серця студентів та викладачів.
Доля Шевченка – це дзеркало долі самої України, сповненої боротьби, гарту та непохитної віри.
Особливо трепетно звучали пророчі заклики поета, його палке звернення до Бога про воскресіння рідної землі з-під вікового ярма та гніту.
Кожне слово зі сцени відгукувалося болем і надією, адже сьогодні Тарасові заповіти сприймаються як жива настанова для цілого народу.
Вечір, який майстерно підготувала циклова комісія філологічних дисциплін, перетворився на справжню сповідь перед пам’яттю генія, де щирість виконання та емоційна глибина торкалися найтонших струн серця.
Це була подія про незламність духу, що надихає любити Батьківщину понад усе, особливо у найтяжчі хвилини, і твердо вірити у перемогу правди та світла.