Весна — це свято для всіх поетів. Це пора, коли все оживає і серце наповнюється теплом весняного повітря, коли сонце починає свій переможний шлях по небосхилу і хочеться жити, любити, кохати і писати вірші…
21 березня — Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку в день весняного рівнодення.
Всесвітній день поезії, виведений в окреме свято, дозволяє замислитися про здатність віршів пробуджувати в людині її творчі здібності.
Шанують поетичне слово і в стінах нашого коледжу. В читальному залі бібліотеки ВСП «Львівського фахового коледжу харчової та переробної промисловості НУХТ» організовано книжкову виставку збірок українських поетів: Наші студенти і викладачі відрізняються не лише потягом до техніки, але і любов’ю до мистецтва, в тому числі й до поезії. Тож від щирого серця вітаємо педагогічний колектив та студентство з святом Поезії. Бажаємо мирного неба, сповнення творчих задумів та мрій. Хай Ваше слово буде завжди потрібним, лікує душу і приносить кожному читачеві задоволення, а відтак — буде вічним.
Більше року в Україні триває війна. Війна страшна, болюча, жорстока, вона загострює відчуття та усвідомлення.
Новий досвід прагне нового слова. Коли йдеться про зображення війни в поезії, то важливим є якщо не безпосередній досвід автора, то принаймні адекватне відчуття того, що відбувається (а безпосередній досвід значно увиразнює адекватне відчуття), і, звісно, талант.
Наша нація споконвіку славиться творчістю та вмінням римувати. Поети у сильному образному слові творять світ, їхня поезія проймає людську душу, в якій формуються моральні сили пронизані відчуттям свободи, гідності, любові до життя.
Сучасні українці акумулюють свій біль і горе від війни у віршовані рядки, які уже називають Поезією Вільних — воєнною лірикою українства 21-го століття.
Саме у скрутні часи з’являлися чи не найвідоміші твори українських класиків — Ліни Костенко, Василя Стуса, Володимира Сосюри та багатьох інших поетів та поетес.
Українські поети у промовистому слові так чи інакше, долучаються до колективного опору ворогу. Війна триває і поезія триває також…
У поета тільки слово,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії…
Іван Коваленко